тупий

-а́, -е́.

1) Який погано ріже, коле; не нагострений, недостатньо нагострений; прот. гострий.

2) Який не звужується або мало звужується, заокруглений на кінці.

••

Тупи́й кут мат. — кут, більший 90°, більший від прямого.

3) перен. Який не має достатньої гостроти сприйняття, недостатньо розвинений (про розум, органи чуттів і т. ін.). Тупий зір. Тупий слух. || зі сл. голова. Нерозумний, дурнуватий.

4) перен. Розумово обмежений, некмітливий, нетямущий. || до чого, в чому. Нездібний, нездатний до чогось. || В якому проявляється розумова обмеженість.

5) перен. Який характеризується притупленістю, не виражається бурхливо. || Який нічого не виражає, бездумний (про вираз обличчя, погляд і т. ін.). || Який ґрунтується на нерозумності, обмеженості.

6) Не гострий, ниючий (про біль).

7) Глухий, не дзвінкий (про звук).